І ось ми з командою вже ідемо вуличками старого Тбілісі на орендованому мерседесі, погода крутезна, роздивляємось місто і кайфуємо від всього довкола. Перш за все ми заселились в готель, щоб перевести дух після перельоту. Тут ми познайомились з Геною і Марією, які прийняли нас як рідних)
А ще нам нагадали за комендантську годину до 21:00 і порадили хороше місце щоб поїсти. Ресторанчик реально був класним, з широкою панорамою старого міста. Але оскільки Грузія стала відкритою для українців не так давно, заклади ще не були готові приймати так багато людей за раз. Ми трохи довго чекали на наше замовлення і вже запізнювались на виноробню, проте були ситі, а це найголовніше))
На виноробні нас зустрів Бека, і побачивши котра година, запропонував нам подзвонити на гарячу лінію в службу, яка видає дозвіл на пересування під час комендантської години. Він хотів, щоб ми довше погостювати в нього на виноробні і нікуди не спішили. І мені було цікаво спостерігати, як він пристрасно розказував про своє вино, час від часу відволікаючись на розмову з оператором ( приблизно годину ми висіли на лінії, і час від часу, з'являвся вільний оператор, ми пояснювали ситуацію і нас чемно просили зачекати ще декілька хвилин). Врешті решт, нам дозволили їхати після 21:00 і почалось найцікавіше. Бідолашний Бека, диктував оператору паспортні дані всіх учасників команди по буквах. Уявіть скільки разів оператор, недочував букву і потрібно було повторювати ще раз???? Після всіх цих маніпуляцій, дозвіл був у мене в телефоні.
Ми щасливі повертались до готелю.
Після такого насиченого першого дня в Грузії, я зрозумів, що наступний місяць або більше будуть нереально крутими. З таким прекрасним ставленням до гостей, по-іншому просто не могло бути!!!